ПРАВИЛА  ПРИЙОМУ  ДО  ЗАКЛАДУ  ОСВІТИ

Правила прийому до закладу освіти

Взаємовідносини батьків і дітей

             Проблема взаємовідносин батьків і дітей завжди хвилювала суспільство. Люди різних поколінь не просто живуть, працюють і відпочивають. Вони не просто співіснують, а й вирішують складні питання ви­робництва, суспільного життя, науки, мистецтва.

         При спільному розв'язанні життєво важливих питань, унаслідок соціально-психологічної різниці між людьми вза­галі, між людьми різних поколінь особливо, трапляється немало труднощів, що перешкоджають взаєморозумінню. Для регулювання відносин між людьми різних поколінь суспільством вироблена моральна норма — повага до стар­ших. Вона конкретизується в ряді вимог. Ось деякі з них.

        —Усвідомлення необхідності й готовність учитися в старших, прислухатися до їхніх порад, цінувати їхній досвід.

Ця норма передбачає вміння побачити, оцінити і твор­чо розвинути високі якості старшого покоління, насамперед ідейність, стійкість у боротьбі з труднощами, готовність до самопожертви в ім'я загальної справи, працелюбність, беззавітну любов до Батьківщини.

— Терпимість до смаків і звичок, які склались у пред­ставників старшого покоління, навіть якщо це здається мо­лоді «старомодним».

Треба усвідомлювати, що вірність старим смакам і звич­кам у старших природна. І навіть сама по собі, як будь-яка вірність, вона вже варта поваги.

Не виключено, що окремі особи літнього віку можуть бути носіями навіть віджилих, шкідливих і соціально не­виправданих форм поведінки. Звичайно, від таких форм молодь відмовиться, а якщо необхідно, вестиме проти них боротьбу: адже немає потреби повторювати помилки стар­ших. У цьому — запорука і передумова руху суспільс­тва вперед. Повне прийняття всього без критики, аналізу і творчого осмислення практично означало б зупинку в роз­виткові суспільства.

— Піклування про здоров'я, відпочинок і побут людей старшого покоління.

Дотримання названих вимог сприяє зміцненню єдності поколінь, творчому співробітництву батьків і дітей.

 Старі люди можуть дати молодим мудру пора­ду, навчити їх терпіння і т. д. Молоді люди можуть пода­рувати старим увагу, турботу, добре слово тощо.

Спадкоємність поколінь необхідна, соціально доціль­на, але не абсолютна: між поколіннями існують і свої су­перечності.

Нерідко трапляються випадки взаємного незадоволення людей різних поколінь: «Не та тепер молодь!», «Нічого мо­лодь тепер не цінує!». Або — навпаки: «Не розуміють нас старші!»

Справа в тому, що між поколіннями є соціально-психо­логічні відмінності.

Молодь ще мало зробила сама, але іноді вже схильна ставити до життя надто високі вимоги — незрівнянні з ти­ми скромними вимогами, що їх ставило старше покоління у свої юні роки. Молодь надто чутлива до нового, дуже довір­лива і часто, не розібравшись у суті, готова підтримати його лише тому, що воно «нове», «сучасне».

Іноді юнаки і дівчата дуже легко відмовляються від уже перевіреного, звичного, тому що «старе», хоч воно не тіль­ки дороге серцю старших, але й виправдало себе на практиці. Таке ставлення до цінностей минулого дехто з батьків, учителів, вихователів сприймає як легковажність, неповагу до надбаного старшими.

У той же час молодь скаржиться на недостатньо поваж­ливе ставлення до неї старших, які намагаються нав'язати їй свої погляди, смаки як єдино правильні. Це невдоволення може проявлятися у формі неповаги до конкретної людини літнього віку. Мабуть, аж ніяк не можна виправдати дів­чину, яка не поважає матір лише тому, що вона забороняє «вільно жити» («у кіно пізно ввечері ходити непристойно»), не вміє, мовляв, оцінити нову сучасну музику, нові моди.

Здебільшого розходження в поглядах між молодими і старшими поколіннями стосуються не суті життєвих пози­цій, ідейних переконань, а питань другорядних: одягу, зов­нішнього вигляду, характеру смаків і розваг. І якщо люди старшого віку бувають надмірно вимогливими до молоді, то це лише тому, що не байдужі до неї, що бачать у ній своє майбутнє і надію.

Звичайно, навіть неістотні суперечності між покоління­ми можуть проявлятися хворобливо, якщо не розв'язувати їх правильно, своєчасно.

 Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, бай­дужість сина чи доньки . Народна мудрість говорить: «Три нещастя є в люди­ни: смерть, старість і лихі діти». Старість — невідворот­на, смерть — невмолима, перед цими нещастями ніхто не може зачинити двері свого дому. А від лихих дітей мож­на дім зберегти, як від вогню. І залежить це не тільки від дітей, а й від батьків.